Член Юридичного комітету Антикризового Центру Української Ресторанної Асоціації Василь Андрусяк, керівник податкової практики MorisGroup, підготував роз’яснення щодо трудових відносин на час карантину.
Також, учасникам Антикризового центру ми на е-мейли надаємо приклади документів:
1. Заява про надання статусу безробітного.
2. Заява про призначення виплати.
Для отримання цих документів реєструйтесь у Антикризовому Центрі Української Ресторанної Асоціації та отримайте е-мейл розсилку з документами протягом доби.
Посилання для реєстрації: https://forms.gle/RH4hMYjkC67vaFxD7
До уваги роботодавців:
Звільнення в умовах карантину
Саме по собі запровадження карантину на території України не є підставою для звільнення працівників з ініціативи роботодавця. Карантин може розглядатись як передумова для звільнення, однак роботодавцю все одно необхідно здійснити ряд дій:
- повідомити державну службу зайнятості про звільнення, якщо звільнення є масовим;
- попередити працівника про звільнення не пізніше, ніж за два місяці (що в поточних умовах робить цей механізм не привабливим);
- запропонувати працівникам вакантні посади, якщо такі є в наявності та відповідають освіті та кваліфікації працівника;
- отримати згоду профспілкового органу на звільнення тих працівників, у разі, якщо профспілковий орган був створений на підприємстві;
- виплатити працівнику вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.
Разом з тим, працівник може бути звільнений з посади виключно у разі наявності змін в організації виробництва і праці роботодавця. Такі зміни повинні бути оформлені внутрішніми документами підприємства (наприклад службові записки, висновки уповноважених структурних підрозділів підприємства, наказ про необхідність внесення змін у структуру та штатний розпис із зазначенням посад / працівників, які підлягатимуть скороченню).
Також необхідно звернути увагу, що працівник не може бути звільнений в період його тимчасової непрацездатності, в період перебування у відпустці, також не допускається звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – у разі, якщо дитина потребує домашнього нагляду), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю.
Як свідчить судова практика у разі порушення роботодавцем процедури звільнення працівників, останні доволі ефективно можуть поновитися на посаді через суд та стягнути чималу компенсацію.
Відпустка без збереження заробітної плати
Відпустка без збереження заробітної плати може бути надана роботодавцем працівнику ТІЛЬКИ за заявою такого працівника, а не з ініціативи роботодавця. У заяві працівнику слід зазначити «у зв’язку із запровадженням карантину згідно постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Під час карантину термін відпустки без збереження заробітної плати не обмежений, правові підстави – ст. 84 Кодексу законів про працю України, ст. 26 Закону України «Про відпустки».
За відправлення працівників у відпустку без збереження заробітної плати за ініціативою роботодавця до останнього може бути застосована адміністративна відповідальність (до 1 700,00 грн. штрафу по ст. 41 КУпАП) та кримінальна відповідальність по ст. 172 Кримінального кодексу України «Грубе порушення законодавства про працю» (санкції: штраф у розмірі від 34 000 до 51 000 гривень / позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років / виправні роботи на строк до 2 років).
Неповний або скорочений робочий час
За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень, що відповідно впливатиме на розмір заробітної плати та податків. У разі написання працівником заяви про встановлення йому неповного робочого часу, він має зазначити наступне:
- вид неповного робочого часу (неповний робочий день чи неповний робочий тиждень);
- режим роботи під час неповного робочого часу (час початку та закінчення роботи);
- період, на який встановлюється неповний робочий час).
Дистанційна робота та гнучкий режим робочого часу
Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу. Тобто, за такого режиму працівник може працювати не з 9 до 18 години, до прикладу, а в інший період, однак має відпрацьовувати норму робочих годин, теж до прикладу, – 40 годин на тиждень.
На час загрози поширення епідемії чи пандемії умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу БЕЗ письмового погодження працівника (однак за можливості краще отримати таке погодження).
Гнучкий режим робочого часу може передбачати:
1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;
2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
3) час перерви для відпочинку і харчування.
Застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.
В той же час дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.
При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому, загальна тривалість робочого часу не може перевищувати встановлених норм.
Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором.
Простій
Простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП). Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Водночас якщо через карантин місячний дохід працівника стане меншим за мінімальну зарплату (4 723 грн.), то ЄСВ роботодавцю все одно прийдеться платити виходячи з розміру мінзарплати, тобто 1039,6 грн. за кожного працівника.
Державна допомога на час простою
Допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобіганню поширенню коронавірусної хвороби за зверненням роботодавця для її виплати працівникам.
Допомога надається роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.
Така допомога надається у разі сплати роботодавцем ЄСВ протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:
1) заяву у довільній формі;
2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;
3) відомості про працівників (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з цією статтею;
4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності;
Право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).
Допомога по частковому безробіттю на період карантину встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду. Розмір допомоги визначається виходячи з фінансових можливостей Фонду і не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) діяльності, але не більше 30 календарних днів після завершення карантину.
ЄСВ для самозайнятих осіб
На період з 1 березня по 30 квітня (тобто 2 місяці) фізичні особи-підприємці (як на єдиному податку, так і на загальній системі оподаткування), особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність (наприклад адвокати, нотаріуси, артисти та ін.), а також члени фермерських господарств звільняються від сплати ЄСВ за СЕБЕ.
Тобто якщо ресторатор веде свою діяльність як фізична особа-підприємець і при цьому має найманих працівників, то він може не платити ЄСВ за 2 місяці за себе, однак і далі як податковий агент зобов’язаний платити ЄСВ за своїх працівників, які працюють у нього на умовах трудового договору.
Якщо ЄСВ було уже сплачене за березень-квітень наперед, то такі суми можна або повернути собі на рахунок в порядку, встановленому наказом Мінфіну від 16.01.2016 №6 (однак це дещо ускладнена і тривала процедура), або зарахувати в рахунок сплати ЄСВ за наступні місяці. Для того, щоб врахувати сплачені суми в рахунок оплати ЄСВ за майбутні місяці достатньо буде в річному звіті з ЄСВ, який подаватиметься в 2021 році, відобразити місяці, за які підприємець нараховував собі ЄСВ, а березень і квітень не заповнювати.
До уваги працівників
Яким чином можна стати на облік у службі зайнятості в період карантину?
Людині потрібно заповнити лише дві заяви – про надання статусу безробітного та про призначення допомоги по безробіттю.
Заяви можна подати в два способи:
1)на електронну пошту центру зайнятості, де людині зручно обслуговуватися (можна власноруч написати або ж завантажити, роздрукувати, заповнити, а далі – сфотографувати або відсканувати і надіслати):
· Перелік поточних електронних пошт відділень Державної служби зайнятості в регіонах можна знайти тут: https://www.dcz.gov.ua/storinka/elektronni-poshtovi-skrynky-centriv-zaynyatosti
· Рекомендується надсилати заяви у робочий час.
· У темі електронного листа необхідно зазначити прізвище, ім’я, по батькові, наприклад «Електронне подання документів – Петренко Іван Петрович».
· Прикріпляючи до листа вкладення (заяви про надання статусу безробітного та про призначення допомоги по безробіттю) НЕ потрібно використовувати архіватор.
· Важливо вказати в заяві свої актуальні номер телефону та е-mail, так як працівники центру зайнятості будуть зв’язуватися з Вами використовуючи вказані дані.
· Впродовж 10 робочих днів після завершення карантину особа повинна надати оригінали надісланих документів до центру зайнятості.
2) власноруч заповнені заяви покласти в скриньку для прийому кореспонденції, розміщену у центрі зайнятості.
Кар’єрний радник зв’язується з людиною телефоном для уточнення необхідної інформації.
На період карантину виплата допомоги по безробіттю здійснюється без особистого відвідування центру зайнятості, якщо людина підтвердила (телефоном або ж електронними засобами) свій намір перебувати в статусі безробітного.
Допомога по безробіттю виплачується центром зайнятості через банківські установи.
Чи можна стати на облік у службі зайнятості не за місцем проживання?
Так, можна зареєструватися як безробітний у будь-якому центрі зайнятості, зручному для обслуговування незалежно від місця реєстрації та фактичного проживання.
Коли може безробітний, який звільнився з роботи за власним бажанням, претендувати на допомогу від держави?
На період карантину допомога по безробіттю для тих, хто, починаючи з 12.03.2020 року, звільнився з останнього місця роботи за власним бажанням, виплачуватиметься з 1-го, а не з 91 дня реєстрації в службі зайнятості (тому всім звільненим за період карантину доцільно якомога швидше стати на облік та почати отримувати допомогу).
Якщо ви звільнилися з попереднього місця роботи за власним бажанням саме в період карантину і вже зареєструвалася в службі зайнятості, то допомога вам нараховуватиметься автоматично, без необхідності подавати жодні додаткові документи.
На який розмір допомоги по безробіттю люди можуть розраховувати?
Розмір допомоги по безробіттю розраховується для кожної особи індивідуально.
Розмір допомоги по безробіттю визначається залежно від страхового стажу людини та її заробітної плати. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру (стаття 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття»).
Максимальний розмір допомоги по безробіттю наразі становить 8 408 грн. (4 прожиткових мінімуми для працездатних осіб).
Розмір мінімальної виплати допомоги по безробіттю, що виплачується застрахованим особам в залежності від страхового стажу, становить 1 800 грн., а особам, виплати яким призначались без урахування страхового стажу – 650 грн. відповідно до законодавства.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів, а для осіб передпенсійного віку – 720 календарних днів.
