3 липня відбулася онлайн-зустріч представників Leaders Club International, на якому обговорили специфіку роботи закладів під час карантину. Спікери виголошували звіти про стан справ у їхніх країнах, та слухали про досвід колег.
Як і очікувалося, більшість іноземних колег скаржилися на те, що гості поки бояться ходити до ресторанів через ризик заразитися. Для ресторанної сфери таких країн, як Франція та Німеччина, характерний також вплив кризи у туристичній галузі – через те, що туристи не приїздять, виручка ресторанів помітно впала і на вулицях життя не вирує так інтенсивно, як це було у докарантинний час.
Так, про ситуацію в Німеччині розповів президент Leaders Club International Жан-Жорж Плонер. Він зазначив, що багато закладів, закриваються, і що справи ресторанів у регіонах, де є зони відпочинку, йдуть краще. Крім того, закладам дозволено залишити лише 50, 60 чи 70% посадкових місць у закладах (залежно від регіону країни). Однак, ХоРеКа у Німеччині – галузь досить сильна, тож держава зацікавлена, щоб цей бізнес не простоював. Також Жан-Жорж підкреслив, що свою позицію ресторатори чітко доносять до влади.
«Ми провели акцію під назвою «Порожні стільці». Її суть полягала в тому, що по всій країні ресторатори виносили на вулиці порожні стільці та столи зі своїх закладів, щоб показати, що дуже сумуємо за гостями. Ми радимо членам Leaders Club звертатися до уряду за допомогою, у нас є декілька юристів, що займаються цими питаннями, і я можу сказати, що 35% звернень успішні. Крім того, ми постійно намагаємося донести уряду та суспільству, якою важливою є ресторанна галузь серед усіх решти. Якщо ресторани закриються – тільки соціальна дистанція і залишиться».
Схожа ситуація і у Франції. Складність полягає в тому, що багато людей все ще працюють з дому й потреби ходити до ресторанів не мають. Складно й традиційним французьким ресторанам – через відсутність звичного потоку туристів у них не так багато відвідувачів. Дуже важко вирватися вище ніж за 50% докарантинного виторгу. Одна зі спікерів, Аврора Беге, навіть зазначила, що зараз ситуація краща, ніж здавалося на початку карантину, але ніхто не знає, що може трапитися. За прогнозами експертів, до 25% ресторанів можуть закритися у Франції вже до кінця року.
Клодін Бруннер, представниця від Швейцарії, розповіла, що там близько 50% страхових виплат було здійснено за допомогою уряду. Вона також поділилася, що для багатьох ресторанів у країні карантин виявився дуже тяжким. Тут теж відчувають нестачу туристів, готелі майже пусті. Однак Клодін сподівається, що ближче до середини літа ресторани та готелі заповняться людьми – швейцарці під час відпусток подорожуватимуть своєю країною. Вона також назвала 2020 рік «роком закриттів» і зазначила, що на сьогодні не лише ресторанна, але й всі інші сфери знаходяться у «підвішеному стані». Однак, члени Leaders Club у Швейцарії всіляко підтримують одне одного, аби було легше пережити кризу всією громадою.
Що ж до стану ресторанної індустрії у Туреччині, то там є свої невеликі відмінності. Так, представник турецького Leaders Club Атіф Малік зазначив, що дуже багато турецьких ресторанів розміщені, зокрема, у торгових центрах, і саме в них спостерігається падіння відвідування. Дуже розвинена доставка була в країні й до карантину і зараз тільки набирає обертів. Турецький уряд не дуже допомагає ресторанній галузі.
У Туреччині уряд хоче бути впевненим у тому, що ресторани та готелі є безпечними для гостя, тому час від часу до ресторанів навідуються перевірки. Вони контролюють дотримання рестораном вимог та карантинних обмежень, дотримання дистанції між столами тощо. У турецьких ресторанах не використовують паперові меню – вони замінили їх на меню за QR-кодом. Кожен гість через додаток може легко обрати та замовити страви за допомогою смартфону, адже скрізь є інтернет. Атіф зазначив, що у нинішній ситуації така цифрова інтеграція доречна, але все ж перехід від контакту з людьми до цифрового обслуговування забирає часточку душі у ресторанного бізнесу.
Жан-Жорж Плонер також зазначив, що послуга доставки їжі від ресторанів дещо допомагає, але це – не панацея для галузі. Інші спікери висловили думки про те, що на сьогодні доставка є одним із джерел доходу, а люди поступово звикають замовляти їду додому. З інструментів працюють ті самі, що й в нас: продумати свою службу доставки, щоб контролювати увесь процес; висвітлювати інформацію про можливість доставки їжі у соціальних мережах тощо; спрямовувати таргетовану рекламу на людей, що проживають поруч з рестораном.
Також особистий досвід іноземних колег показує – краще кооперуватися з сусідами. Наприклад, якщо поруч із вами розташований фітнес-клуб, можна привабити його відвідувачів різноманітними спеціальними пропозиціями й перевагами.
Україну на конгресі представляла Софія Коломицева, видавець журналу UA Restorator та співзасновниця Української ресторанної асоціації. Софія, зокрема, зазначила, що на відміну від колег, в українських рестораторів немає жодної підтримки з боку держави, і це найбільша проблема. Також немає ніякої підтримки з боку уряду для мільйона людей, що працюють у ресторанній галузі країни – вони залишилися без роботи або змушені отримувати меншу зарплатню через зниження ставок та відпрацьованих годин. Більш того, влада просто не чує ресторанну галузь, тому операторам та навіть гостям закладів доводиться виходити на акції протесту під КабМін, і всіляко виборювати собі право працювати. Тому українська ресторанна індустрія не сподівається на швидке відновлення. Софія також розповіла, що в Україні користуються тими ж нормами, що й в усьому світі – дотримуються дистанції, застосовують QR-код замість паперових меню. Ці норми запропонували й у зверненні до уряду, і він прийняв їх. Саме завдяки цьому ресторани у багатьох областях України відновили роботу (на терасах та всередині). Але поки що до докарантинних показників повернутися не вдалося, оскільки багато людей не мають грошей на походи до ресторану, інші ж бояться заразитися коронавірусом.
Торкнулися спікери і питання орендної плати. Для кожного з них ця тема є болючою, адже орендна плата є високою, а дохід від діяльності ресторанів не завжди дозволяє навіть покрити мінімальні видатки.
Так, у Німеччині власники закладів самі домовляються зі своїми орендодавцями. Уряд країни дозволяє відстрочку на 3 місяці. За словами Жана Плонера, це означає, що багато ресторанів тепер мають ще більші борги. У Бельгії немає закону, за яким можна домовитися з власником. Деякі готові погодитися на 50% від орендної плати, поки магазин / ресторан закритий. У Швейцарії -40% орендної плати платять власники закладів. В Туреччині ж для ресторанів в торгових центрах завжди було нормою платити 10-15% від виручки, це відбувається і зараз.
Порада від іноземних колег: бути чесним і говорити як є. Що ви не можете заплатити всю суму, пропонувати інші умови, вигідні для обох. Ресторатор має показати, чому відбулося так, що він не може заплатити, але не ігнорує ситуацію, а хоче з’ясувати все мирно. Найчастіше орендодавці погодяться на запропоновані умови, адже в нинішніх умовах їм буде важко знайти інших орендаторів. Але якщо ви не можете домовитись, і вам важливе це приміщення, зверніться за допомогою до юристів.
