Івенти в закладах: чи доречно влаштовувати, як проводити та як розповідати про них в умовах війни

Все частіше на сторінках закладів з’являються анонси різноманітних подій: від дитячих майстер-класів до шефських вечерь, від музичних вечорів до коктейльних вечірок. Іноді їх сприймають добре, іноді під публікаціями анонсів можна знайти немало негативних коментарів щодо недоречності розваг в умовах воєнного часу.

Ми поспілкувалися з рестораторами та інсайдерами ресторанної індустрії з Києва, Харкова та Львова, аби розповісти про їхній досвід організації подій в закладах, та підготували гайд щодо того, як робити це доречно та ефективно.



Олександр Чернологов, Львів (Мрія, Довгі Бурхливі Оплески, Боїм. Гастромандри)

16 вересня Олександр Чернологов разом з бізнес-партнером відкрив заклад, в якому проведення подій – ключова частина концепції. Йдеться про «Довгі Бурхливі Оплески», який позиціюється як «гастропаб на Кривій Липі з вечірками від Колі Капішона & Сашка Чернологова».


Заклад відкрився на локації колишнього джаз-клубу, тож подієва складова виглядає цілком логічною. Хоча засновники розповідають, що, розробляючи концепцію, багато разів пропускали її через власні етичні рамки в пошуках балансу між веселощами та доречністю.

Олександр згадує: «Три роки я мріяв про стендап-клуб. Але це були просто розмови. До того моменту, як власник джаз-клубу у Львові не закрив свій заклад і не почав шукати людей, які б його перезапустили так, щоб це відповідало його цінностям. Він не хотів бачити там кальяни та караоке. Наше бачення йому сподобалося.



Врешті, на цьому місті ми з партнером коміком Колею Капішоном відкрили «Довгі Бурхливі Оплески». З самого початку намагалися уникнути в назві слів «сміх», «стендап» тощо, тому що розуміли, що події будуть більш різноманітні. Згадали про «бурхливі оплески» - фразу, яку часто вживають ведучі – і зупинилися на ній.


Внутрішньо я дуже переживав про те, що відкриваю розважальний заклад в час трагічних новин, в умовах війни. Але за фактом критики не було, люди добре це сприйняли.


Ми досить значну увагу приділяємо благодійній складові: робимо аукціони на підтримку ЗСУ тощо. Варто також сказати, що стендап – це дуже живий та актуальний жанр. Це не просто сміх заради сміху, це дзеркало актуальних подій, він дуже прив'язаний до часопростору і розповідає про важливе за допомогою гумору. Іноді це саме те, що дуже потрібно людям. Тож хейту не було. І я сподіваюся, що так і буде тривати надалі.

У мене весь час є відчуття, що я ходжу по тонкому лезу, боюся десь перегнути. Щоб перевірити себе, питаю: «А чи пішов би я на таку подію? Як би себе почував?».

Врешті, ми відкрили цей заклад, щоб робити те, від чого самі отримуємо задоволення».

Оцінюючи перші тижні роботи, Олександр говорить те, що уся критика, яку він зустрічав була пов’язана з певними питаннями до меню (забагато гострих страв) та операційних моментів (підготовка команди сервісу), але заклад поки працює в тестовому режимі, обробляє всі такі запити та змінюється, аби потрапити в очікування гостей. Події в «Довгих Бурхливих Оплесках» людям подобаються, на них чекали.



Дмитро Борисов (GastroFamily Market, Остання Барикада та інші заклади)

Дмитро Борисов нещодавно відкрив другий заклад «Остання Барикада» у Львові. Однойменний ресторан-музей вже 6 років працює на Майдані у Києві.

Події – важлива складова концепції. І в Києві вони відбуваються ще з травня, коли заклад відкрився для гостей після двох місяців роботи виключно у форматі волонтерської кухні.

««Остання Барикада» за своїм задумом – це не просто ресторан. Це музей, арт-простір, медіа. Місце зустрічі вільних людей в усіх сенсах. Збираючи артефакти, в Києві ми зосередилися на історії трьох українських революцій. У Львові обрали більш легку тему: українська музика та все, що з нею пов’язано.



Звісно, в обидвох випадках події – важлива частина концепції. На сцені «Останньої Барикади» в Києві за 6 років виступали сотні українських артистів: від Каті Чилі до «Хореї Козацької», від Jerry Heil до бандуристки Марини Круть. Тут відбувалися презентації книжок Жадана, лекції від Оксани Забужко та філософські дискусії з Вахтангом Кебуладзе. Ми хотіли показати українську культуру в усіх її проявах – через музейні артефакти, музику, інтелектуальні розмови, книги та, звісно, гастрономію.



Цього літа в Києві ми поверталися до проведення подій дуже обережно. Почали з кількох лекцій. Це зрозумілий формат: ланч або вечеря плюс інтелектуально-розважальна складова. Люди сприйняли добре. Потім зробили ще кілька таких подій для українських військових: був запит від їхніх відділів морального-психологічного забезпечення.

Проводили стендапи. Наразі плануємо в партнерстві з кількома командами робити це регулярно. Це щось нове для нас, і абсолютно нова для нас аудиторія гостей на них приходить.


З вересня на регулярній основі повернули музичні вечори кілька разів на тиждень. Пішли назустріч гостям, які самі про це просили.


В умовах війни та економічної кризи похід до закладу – одна з небагатьох можливостей перемикнутися, видихнути. Це необхідно. І люди хочуть за 100/200/300 гривень отримати все й одразу: їжу, напої, розваги. Емоції, за якими вони скучили. Ми намагаємося це дати.


У Львові ми поки дуже обережно придивляємося до очікувань гостей. Точно плануємо гастрономічні події: різноманітні дегустації тощо. І починаємо працювати з локальною командою, аби розробити тут програму подій, яка буде цікавою для львів’ян.

Локальні команди інших закладів також регулярно проводять події. «Білий Налив» на бульварі Шевченка у Києві все літо робив благодійні стендапи та концерти. Навіть команда у Запоріжжі робить благодійні концерти на підтримку ЗСУ.


Я вважаю, що івентами мають займатися саме місцеві команди, які живуть у місті, розуміють його болі та настрої тут і зараз і можуть запропонувати те, що потрібно гостям, в межах загальної концепції брендів», - говорить Дмитро.

Всеволод Поліщук, Львів (маркетинговий стратег)


Всеволод Поліщук розробляє маркетингові стратегії та консультує різноманітні заклади у Львові та інших містах на заході України. Він говорить про те, що спрогнозувати реакцію гостей та подію зараз майже не можливо. Настрої весь час змінюються, і будь-які нові трагічні новини можуть зробити будь-який анонс недоречними в цей конкретний момент.

Він розповідає: «Найскладніше, мабуть, зараз те, що насправді жодного тренду нема. Це стосується всіх аспектів ринку.


Щодо подій: усе дуже залежить від цільової аудиторії, локації, формату закладу, спрямування самих подій, а також якості комунікації. Також є величезна залежність від емоційних піків та спадів на тлі подій на фронті та на окупованих територіях.

Наприклад, в одному закладі в центрі Львова ми спокійно провели харківський літературний фестиваль наприкінці квітня. Тоді люди трохи відійшли від повідомлень із Бучі та Ірпеня, зате максимально активізували фандрейзинг для потреб ЗСУ. Підтримати літераторів-переселенців та зібрати кошти на армію? Так, це круто!

З іншого боку, будь-які чисто гастрономічні події там сприймалися вороже та отримували коментарі з хейтом навіть у липні.



Все ускладнювалося тим, що цей заклад знаходиться поруч із Гарнізонним храмом.Там ледве не щодня похорон воїнів. Як наслідок, довелося відмовитися від музичних ефектів, які були частиною концепції, та зрештою просто прибрати літній майданчик. Не тому, що хтось робив зауваження, а тому, що гості практично ним не користувалися. Та й нам самим було ніяково. Зараз заклад працює з закритими подіями, орієнтованими на саморозвиток та освіту.

В іншому закладі, який розрахований чітко на креативний клас і загалом людей інтелектуальної праці, від подій відмовилися взагалі. Хіба що часом запрошували постійних відвідувачів на дегустації нових страв. Відмовилися не через хейт, а тому, що відвідувачі з "ядра" працюють та волонтерять, їм не до цього. Нетворкінг у них тепер у штабах та волонтерських чатах. Натомість бачу активні події в закладах, які відкрили різноманітні селебриті: кухарі з телешоу, телеведучі, інстаблогери. Приблизно з липня вони ловлять хейт лише тоді, коли неякісно налаштовують таргетинг і реклама потрапляє за межі їхньої бульбашки.


Більш-менш спокійно можна працювати з гастрономічними подіями ресторанам у спальних районах, особливо якщо вони розраховані на молодь.
Але знову ж, немає жодної гарантії, що ввімкнувши не так уже й голосно діджейський сет о шостій вечора в барі у житловому комплексі та розливши у великі келихи апероль, ви не зачепите за живе родину щойно полеглого воїна, наприклад. Чи, скажімо, саме в призначену дату вечірки не знайдуть масове поховання, яке шокує всю країну.

На найближчий час подієвий маркетинг – це ризикована річ, якій варто за можливості шукати альтернативу. Або ризикувати, якщо ви обираєте ризикувати, але при цьому виявити трохи креативності. Я пишу цей коментар з гальорки технічного відкриття закладу, на яке власники зібрали друзів та тих, хто брав участь у його створенні. Після появи страшних фото з Ізюма минуло лише п'ять днів, але арфістка, яка створює музичний фон, нікому не заважає».


Олександр Каратаєв, Харків (бренд-шеф мережі закладів «Япошка»)


Харків обстрілюють з перших днів повномасштабного вторгнення. Ще влітку, до початку деокупації Харківщини, говорили про щонайменше 1000 загиблих цивільних в регіоні від ракетних ударів.

Але навіть в цих умовах в місті відкриваються нові заклади. А деякі з тих, що працюють, проводять події. Так, наприклад, 1 вересня в закладі «Япошка» відбувся бранч з шеф-кухарем Олександром Коротаєвим.

Олександр розповідає: «Коли я запропонував провести бранч, команда маркетингу компанії попросила час на роздуми, але швидко погодилася. Я зробив декілька сторіс в Instagram, запитав у підписників, чи буде їм це цікаво, і зрозумів, що бранч варто робити. Гості дуже сумували за якимись подіями, за смачною їжею.


Чесно кажучи, я все одно очікував на хейт. Думав, що скажуть «В країні війна, а він тут бранчі робить», але нічого такого не було. Гості чекали на анонси страв.

Я про них я розповів не одразу, підігрівав цікавість. Коли під час проробок зробив пост про одну зі страв, люди почали писати ще активніше. Врешті, на подію прийшло десь 15-17 гостей. Не багато, але це ж будній день в Харкові. Вийшло цікаво, відгуки були добрі. Вже працюю над новими стравами для бранчу 14 жовтня.



Це теж буде бранч зі страв на сніданок. Точно там буде фаворит з першого бранчу: кокосові сирники з ягодами. Також планую зробити бранч з ролів, бо гості дуже полюбляють їх».


Олена Бебко, Київ (співзасновниця і керуюча партнерка ресторанів Odessa та Spicy NoSpicy)


Spicy NoSpicy нещодавно виповнилося 4 роки. Олена з командою довгий час думала над тим, чи доречно робити з цього приводу святкову подію, але, врешті, все ж таки її провели, однак суттєво змінили формат порівняно з попередніми роками.

«Раніше на день народження закладу ми робили великі свята з танцями та анімацією. Цьогоріч довго думали, чи варто щось планувати. Врешті вирішили, що життя у нас одне, і нам ніхто не поверне цей рік, цей день. І якщо ми можемо сповнити його чимось світлим, варто це робити. Для себе та для наших гостей.


Звісно, формат змінили. Жодних запальних танців. Натомість – легка приємна фонова музика. Зробили великий акцент на благодійній складовій.


Це цілком лягало в нашу стратегію, ми на базі наших закладів створили Rose Foundation – фонд, названий на честь нашої бабусі, яка 40 років тому почала наш родинний бізнес. У цього фонду є три основні напрямки: приготування їжі на волонтерських засадах, підтримка ЗСУ та адресна допомога родинам, які постраждали від війни.

Тож, відзначаючи день народження Spicy NoSpicy, ми намагалися зробити це з максимальною користю. Я, як власниця, готувала коктейлі за барною стійкою. Гроші за ці коктейлі ми спрямуємо на те, аби допомогти полагодити дах в будинку однієї родини на Київщині. Ми опікуємося кількома родинами з Мощуна та Горенки – місць, які надзвичайно постраждали під час боїв.

Ось так. Коктейлі, збір коштів, легка музика, спеціальні десерти. Прийшло дуже багато постійних гостей. Вони були дуже вдячні за такий формат події. Скучили за таким.

Також по п’ятницях ми запрошуємо за барну стійку різних цікавих людей. Наприклад, нещодавно був дуже важливий для нас гість – Богдан Логвиненко, засновник спільноти Ukraїner. Він також готував коктейлі: ці гроші ми збирали для відновлення ферми на Харківщині, яку зруйнували під час окупації», - говорить Олена.


Майя Степова, Київ (співвласниця ресторану «Глек»)


Ресторан сучасної кухні «Глек» почав приймати гостей з 1 травня. Перші події команда запланувала майже відразу. І наразі подієва складова закладу є досить насиченою: шефські вечері, винні дегустації та навіть поетичні вечори.

«Навесні наш шеф-кухар Андрій Северенчук очолював волонтерські кухні, тож концепцію першого благодійного бранча ми погодили майже відразу. Нам хотілося показати гостям наших волонтерів: художників, фотографів, айтівців, які прийшли на кухню і почали готувати сотні обідів під керівництвом Андрія. Всі страви для бранча ми готували з фермерських продуктів. Це ще один напрямок роботи: підтримка локальних виробників. Гроші від продажу квитків перерахувати у фонд «Повернись живим».



Завжди в таких бранчах є благодійна складова. Наприклад, минулого разу ми робили подію з Оксаною Романицею, шефинею зі Львова. Тоді ми збирали гроші на амуніцію для підрозділу, в якому служить її чоловік.


28 вересня плануємо вже четверту гастрономічну подію. Цього разу з Ігорем Мезенцевим та його проєктом «Варті» на підтримку українських шеф-кухарів, які постраждали від війни.

Зазвичай ми продаємо квитки через соціальні мережі та збираємо на події близько 30 гостей. Зараз все відбувається там само: гості швидко розкуповують квитки, хейту немає.

Крім того, влітку на вихідних ми робили поп-ап дегустації вин. В першу чергу звертали увагу на українські виноробні, які зазнали втрат. Наприклад, продали останні пляшки від виноробні Трубецьких.

Зараз також повертаються партнери, які на нашій локації проводили поетичні та музичні вечори. На них теж є запит», - ділиться досвідом Майя.


Оксана Усачова, Київ (засновниця «Театрального буфету»)


«Театральний буфет» повернувся до роботи одним з перших в Києві, ще у квітні. Це маленька затишна кав’ярня, в який часто варить каву та зустрічає гостей сама власниця.

Навесні заклад змінив назву: замість «Театрального буфету на Станіславсько» залишився лише «Театральний буфет», щоб не було згадки про російського режисера.

На осінь в закладі заплановані різноманітні події: джазові вечори, чайні церемонії та навіть дитячий клуб.




Оксана коментує: «Ми не зустрічали негативної реакції. Навпаки, гості цікавляться і приходять на наші події. Всі ці місяці війни до нас ходять наші поціновувачі та фанати. І ми вирішили проводити різні заходи для того, щоб трохи урізноманітнити їхнє сьогодення і додати фарб в таку сувору реальність.

У четвер, раз на два тижні, з 29 вересня мають відбуватися джазові вечори з молодими українськими виконавцями. Також є план для чайних дегустацій і події з дитячим клубом, на якому з дітьми читають та обговорюють книжки та проводять майстер-класи».


Висновки та поради

1. Наразі ніхто не може дати 100% гарантій, як саме спільнота сприймати ту чи інші подію. Треба зважати на місто, локацію, формат подію й емоційний настрій спільноти тут і зараз. Бажано, аби розробкою подію займалися люди, які безпосередньо знаходяться в місті та розуміють, чим воно живе тут і зараз.

2. Анонсуючи події, слідкуйте за головними новинами в України. Цілком очевидно, що анонс розважальної події в той день, коли в інфопросторі всі обговорюють чергове масове поховання або ракетний удар, під час якого загинули люди, буде недоречним.

3. Люди добре реагують на благодійну складову, але тоді, коли правильно комунікується.

Просто значок на афіші «5% на ЗСУ» - це формальність, яка не викликає довіру.

Але якщо у події є конкретна та правильно прокомунікована мета, це працює: «Збір та підрозділ, в якому захищає Україну наш офіціант», «Вечеря на підтримку фермерів / родин, що постраждали». Чим більш конкретний запит, тим більше довіри він викликає у людей, а відтак і бажання долучитися.

4. Все вирішує щирість. Навіть розважальні, музичні та гумористичні, заходи можуть бути доречними. Але тут існує тонка межа: варто повсякчас відслідковувати запити та настрої аудиторії, а також довіряти власному етичному компасу.

5. У суспільства є запит на події в ресторанах. В умовах війни та постійної напруги поєднання візиту з заклад з якимось новим досвідом – це те, на що чекають люди. Вони хочуть розважитися, перемикнутися. Але розробляючи подію, треба чітко розуміти, для якої саме вона аудиторії, кому ви адресуєте повідомлення та на яких гостей чекаєте.