Коли йдеться про єдність задля спільної мети, ми здатні на неймовірні дії. І поки хтось з нас демонструє цю силу на міжнародній арені, всередині країни, зокрема у ресторанній галузі, виникає міцна дружба серед локальних ініціатив.
Львівський заклад «Чотири Чебуреки. Prosecco Bar», Асоціація рестораторів Івано-Франківська та «Смачна Варта» від Української ресторанної асоціації — об’єднані спільною метою, вони змінюють історію країну локальними зусиллями.
ЧОТИРИ ЧЕБУРЕКИ PROSECCO BAR
Цей заклад львівська рестораторка Тетяна Абрамова називає своїм улюбленцем. Заснований у 2018 році, він припиняв роботу лише на місяць у період коронавірусу. Працював навіть у день повномасштабного вторгнення, 24-го лютого.
«Чотири Чебуреки. Prosecco Bar» пропонує нетипові начинки чебуреків — навіть з вишнями, п’ятьма сирами, варенням рожі, креветками, кроликом, аджапсандалом — і доповнює страви просекко й іншими ігристими.
Всього цих «чебуречних здорової людини» (так описує себе сам заклад) у Львові дві. Крім них, працюють й інші заклади Тетяни — Phila Cheesesteak & Drinks та «Моцарт і селера». Останній мав відчинити свої двері 25 лютого. «Я вкладала у нього більшу суть, адже здебільшого заклади, які маю — заклади швидкого харчування. Хотіла, щоб «Моцарт і селера» був рестораном музики та культури, це експериментальна кухня».
Взаємини з Українською ресторанною асоціацією почали активно розвиватися у період пандемії. «Вони вирішували питання на державному рівні, а я у Львові, — розповідає рестораторка. — Їхня місія для мене досить близька і зрозуміла».
«Це мої друзі», — додає вона.
ДОПОМОГА У ЧАСИ ВТОРГНЕННЯ
«На якусь мить життя зупинилося».
Тетяна зізнається, що вона з тих, хто у критичних ситуаціях стає активнішим. З перших днів в одному із приміщень запрацював гуманітарний штаб, а згодом заснували благодійний фонд. Надсилали у гарячі точки все, що могли. Рестораторка згадує сміючись, що нині легко відрізняє машини на 10 і 20 тонн та знає багацько про палети.
Коли волонтерів стало понад 20, разом з командою вирішили відкрити один із закладів, щоб годувати їх, військових, вимушених переселенців. Навіть почали пекти хліб, який також надсилали у Миколаїв, Суми, Чернігів, Донецьку область. А у березні попри все відкрився «Моцарт і селера», де нині працюють кухарі з Харкова і Одеси.
«Мені здається, що всі довкола чимось займаються та намагаються бути корисними», — ділиться Тетяна.
Команда допомагала і київській «Смачній Варті». У кінці березня Софія Коломицева, співзасновниця, звернулася по допомогу з певними продуктами. «Все, що могли дістати й передати — все робили», — згадує львівська рестораторка. Врешті у штабі з'явилася людина, відповідальна за запити закладів Києва — їм надсилали крупи, овочі та інші необхідні продукти.
«Я дуже тішуся, що колись познайомилася із Софією. Їхня сім’я мене надихає, вони молодці. З ними комфортно, — розповідає Тетяна, і додає: Захоплююся їхньою професійністю, як вони змогли об’єднати неймовірну кількість людей».
Сама Софія каже, що нині найважливішим стало спілкування, навіть звичайні «як ти?». І саме такою завжди була комунікація з Тетяною, згадує Софія: «У моменти, коли Київ був повністю паралізований, у Львові все було дуже активно, навіть були заклади, які повністю не припиняли роботу. До Тетяни я зверталася з різних питань, бо знала, що є плече підтримки, до якого можна звернутися з будь-чим і жодного разу не відчути, що ти запитав щось зайве. Тетяна купувала ліки, які для Києва були життєво необхідними і які врятували чиєсь життя, та передавала якимось магічним чином, коли вся логістика була порушена. Вони збирали багато продуктів і передавали в різні міста: Харків, Суми й нам у Київ. Для мене це спілкування було дуже цінним».
АСОЦІАЦІЯ РЕСТОРАТОРІВ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА
У пандемічному 2020 році ресторанна галузь зазнала жорстких обмежень. У відповідь на заборони та перевірки понад 20 закладів Івано-Франківська об’єдналися та заснували локальну Асоціацію рестораторів. «Ми вирішили вийти на новий рівень комунікації з владою», — каже очільниця Анна Гойсан.
Так у місті з'явилась організація, яка почала активно відстоювати інтереси галузі та комунікувати з владою. Коли ж карантинні обмеження послабили, Асоціація поставила нові цілі. Заклади почали допомагати одне одному, наприклад, спільно співпрацюючи з постачальниками та обмінюючись новинами. Звичною практикою стали й консультації з юристами та бухгалтерами.
«Це дає відчуття безпеки. Адже коли ти один і чогось не знаєш, то боїшся та несеш втрати. А коли є колективна підтримка, відчуваєш за собою силу», — вважає рестораторка.
Сама Анна є членкинею Української ресторанної асоціації. З одним із її засновників — Сергієм Трахачовим — неодноразово консультувалася з різних питань.
ДОПОМОГА У ЧАСИ ВТОРГНЕННЯ
«24-го усі були в паніці. Ми вийшли як волонтери з другого дня, бо була потреба у харчуванні», — згадує Анна. На початку повномасштабної війни у регіон з’їжджалися багато військових та силовиків, які не мали можливості готувати.
Асоціація рестораторів Івано-Франківська активізувалася на боротьбу. У перші тижні, розповідає очільниця, було враження, що бажаючих допомогти більше, ніж потребуючих. Врешті процеси вдалося систематизувати. У певний момент щоденна кількість порцій почала сягати щонайменше 2 тисяч, тому для поповнення запасів заручилися підтримкою благодійних фондів, організацій, приватних осіб.
Більш ніж півтора місяці Асоціація рестораторів Івано-Франківська годувала військових, працівників адміністративних структур, вимушених переселенців. Коли ж потреба стала меншою, з'явився новий фокус — постачання продуктів у «важкі» регіони. Організація зібрала та надіслала 400 великодніх пакунків у Харківську, Херсонську, Чернігівську області.
