Сьогодні, у 2020 році, проблема гендерної нерівності підіймається дуже часто. На сайті Ради Європи (The Council of Europe) поняття «сексизм» має таке визначення: це будь-який прояв поведінки (у вигляді дії, слова, зображення чи жесту), який ґрунтується на думці про те, що деякі люди, здебільшого жінки, є неповноцінними через свою стать.
Згідно статистики, зазначеної на цьому сайті, 80% жінок зазначали, що зіткнулися з такими явищами як «менсплейнінг» (зневажливе пояснення з боку чоловіків, що ґрунтується на уявленнях про жіночу некомпетентність) та «ментераптінг» (перебивання жінок чоловіками, обумовлене ґендерною зневагою на роботі). Рада Європи видала Рекомендацію із запобігання та боротьби з сексизмом, котру можна прочитати на офіційному сайті.
Та як щодо сексизму на кухні? Чи стикалися шефині із цим явищем у своїй роботі? Як вони боролися з ним? UA Restorator з’ясовував це питання.
Еліна Бойко, шеф-шоколатьє Elf chocolate:
«Ми всі живемо в соціумі, і в будь-якій професії, будь то співробітники кухні або офісу, ми стикаємося в спілкуванні і роботі з різними статями. Те, як відбувається спілкування на кухні між кухарями, залежить тільки від виховання людини! В цілому, на мою думку, якщо ти приходиш на певну посаду гарячого, холодного, кондитерського або інших цехів, ти маєш розуміти, що твій обов’язок – впоратися з поставленими завданнями! І немає ніякої різниці, чоловік ти чи жінка. Тільки лише в тих випадках, коли чітко обговорюються умови роботи: підняття важких предметів, розпечене повітря біля мангала ... Не думаю, що звичайна жінка в силах це витримати, але якщо ти погоджуєшся та вважаєш, що це тобі під силу – тоді робота йде на рівних. Кухня – це міні-громада в якій тільки рівні, дружні взаємини!»
Олена Жаботинська, бренд-шеф мережі «23 ресторани» (Fabbrica, Delikacia, MANUFACTURA, Urban Space 100), Івано-Франківськ:
«Кожен має право на власну думку, але в наш час вказувати або обговорювати «місце» жінки або чоловіка в професії або в будь-якому іншому занятті - безтактність і непрофесійність. Коли людина обирає собі професію і шлях в житті, вона зустрічає різних людей: тих, хто допомагає їй досягти успіху, і тих, хто намагається ставити палки в колеса. Але з цим треба навчитися справлятися й іти далі.
Кухар – це складна професія, тому деякі ресторани шукають чоловіків для виконання певних робіт, адже там треба фізична сила. Це не робить жінок слабкими чи ще якимись, тут ідеться насамперед про специфіку певної роботи. Але говорити, що жінкам не місце на кухні – це дурниці. Особисто я за 14 років, що працюю на кухні, з таким ніколи не стикалася. Однак, згадую про те, що колись їздила до Італії, вчилася готувати піцу, й дізналась про те, що там піцайоло – в основному чоловіки. Це пов’язано із тим, що раніше необхідно було місити велику кількість тіста вручну. Та сьогодні кількість жінок, які працюють піцайоло, збільшилася.
Взагалі, я вважаю, що на кухні треба мірятися лише знаннями, кваліфікацією. Це єдиний козир, який виділяє кухаря з-поміж решти. І не важливо, чоловік це чи жінка. Це стосується й усіх інших професій».
Стелла Клименко, шефиня:
«Я не стикалася з сексизмом на кухні. Думаю, це в першу чергу пов’язано з тим, що я сама по собі сильна і вольова людина, і з самого початку позиціоную себе як професіонала. Можливо, були якісь натяки на прояви сексизму, такі як погляди, нерозуміння того, який у мене насправді досвід, адже я виглядаю молодше, ніж є насправді. Я не вважаю це нормальним в нашій професії. Свою команду я ніколи не розділяла на чоловіків і жінок, для мене вони усі – кухарі, і перш за все вони люди. По суті, ми – творці на кухні. Тож яка різниця, чоловік ти чи жінка? Якщо ти вмієш готувати, робиш це якісно, правильно і коректно, то твоя стать не має ніякого значення. А якщо жінка приходить на кухню і зіштовхується з проявами сексизму з боку чоловіків – то це вже не чоловіки. На кухні необхідна підтримка та взаємодопомога».
